Видео с русскими субтитрами.
Нужно включить их на панели пуска справа.

 

Srila Bhakti Sudhir Goswami Maharaj

Buddha is Krishna

 

_English:

[Buddha is Krishna]

The Bhāgavatam says in the beginning, “Advaya-jñān”, which we can say means ‘one thing to know’. Guru Mahārāj is always saying, “The Upaniṣads say there’s one thing to be known.” We have to think about this carefully. There are different ways we can consider it, so what I will suggest now is we understand, if Kṛṣṇa has been asserted as the one thing to be known, then whatever you see, like I’ve always said, whatever you see that appears to be related or unrelated, it has to be connected to Kṛṣṇa. Itarataś ca artheṣu (SB, 1.1.1), and the four nutshell ślokas in the Bhāgavatam; directly and indirectly, everything must be related to Kṛṣṇa.

So, as we learn in China, it’s more helpful to conceive of Buddha in relation to Kṛṣṇa. He’s an avatar of Kṛṣṇa, we don’t have to apologize for that. We don’t normally think of Him as Kṛṣṇa, but it’s more interesting if you understand, Buddha is Kṛṣṇa. And then if you think, well why did Kṛṣṇa appear like this? What was His purpose? What was the…” And Buddha… Like we know, Kṛṣṇa is all-attractive, He’s the ultimate beautiful conception. He finds Himself attracted seeing His reflection in a mirror, in a jewelled column. Dvārakā-Kṛṣṇa seeing a picture of Vṛndāvan-Kṛṣṇa. Kṛṣṇa is the bhuvana-sundar, śrutvā guṇān bhuvana-sundara śṛṇvatāḿ te (SB, 10.52.37), the ultimate beautiful thing. The aṇgam aṇganaḥ aṇganānām bhūṣaṇa, the ornament’s ornament. He makes the ornaments look beautiful. Normally people put ornaments to look beautiful; Kṛṣṇa, He’s that.

So then we can understand something too, that, how beautiful Buddha would be. We see something in the representations of the mūrtis, but just imagine Kṛṣṇa, how irresistibly beautiful He is, charming, and, like classic Kṛṣṇa, liar. Lying. Deceiving. Deceit for the sake of truth. The crooked reality. Because He’s saying, “Ahiṁsā sarva bhūtāni”—“Stop this.”

“But in the Vedas…”

“Oh, forget the Veda. Don’t you think about Veda… Forget Veda for now.”

That’s why once on the morning walk some man was saying, telling Prabhupād… There was this man who would go on the walks—and we can learn something from this—the devotees wanted to strangle him, and Prabhupād found him amusing. Like when we’d go around a corner, sometimes, you know… devotees were like they really wanted to get him because he would say things you could think were offensive. But Prabhupād found him a good sparring partner, the kind of things he would say, and he’d get Prabhupād upset, but Prabhupād would come out and preach in a nice way. So once, the man was saying, “Oh, so and so has written a very wonderful book, about Kṛṣṇa, every page.”

“Oh?”

And he said, “And not only that,” he said, “so beautifully he has expressed there that one should never kill an animal, even if it’s enjoined in the Vedas. Very beautifully.”

Prabhupād said, “That is atheism. To decry the authority of Veda, that is atheism.”

To not accept that… Now Prabhupād’s defending meat-eating according to Veda, which Buddha had to deceive them, like Kṛṣṇa at the Indra-yajña; “Forget that and follow Me.”

So, I just need to say, if we embrace Him as—as an example—as Kṛṣṇa appearing in this way, that will be more charming to us. If we understand that Rāmachandra is Kṛṣṇa constrained by rājā-nītiḥ, that’ll be more charming to us. If we think that they’re disconnected, that will not only not be helpful, it’s āpa-siddhāntic, it’s not correct. But not to go the other way, where, you know, “God is everywhere, Swami Jiu.” You know, not like that. “Rāma, Kṛṣṇa, Kāli, Durga: all the same.” Not the kichiri, or worse, as Gurudev would sometimes say, “Lafra”. Because kichiri is two ingredients really; lafra, many.

So, but… advaya-jñān, we go back to… Bhāgavatam says there’s only one thing to be known. How is this Kṛṣṇa? Everything I see is on some level Kṛṣṇa, came from Kṛṣṇa… It’s either directly or indirectly Kṛṣṇa.

 

  

_Spanish:

[Buddha es Krishna]

Al principio del Bhāgavatam dice “Advaya-jñān”, que podemos decir que significa “una cosa que hay que saber”. Guru Mahārāj siempre dice: “Los Upaniṣads dicen que hay una cosa por conocer.” Y tenemos que pensar detenidamente en ésto. Hay varias maneras para considerarlo Así es que yo sugiero ahora si entendemos: Si Kṛṣṇa ha sido señalado como la cosa única a ser conocida, entonces cualquier cosas que veas—siempre lo he dicho-cualquier cosa que veas que aparente estar relacionada o desconectada, ha de ser conectada a Kṛṣṇa. Itarataś ca artheṣu (SB, 1.1.1) y los cuatro ślokas que son como la cáscara de la nuez del Bhāgavatam Directa e indirectamente, todo ha de relacionarse con Kṛṣṇa.

Así es que, como hemos aprendido en China, Nos ayudará concebir a Buda en relación a Kṛṣṇa—Él es un avatar de Kṛṣṇa, no tenemos que disculparnos por ésto. Normalmente no pensamos que Él es Kṛṣṇa, pero es más interesante si puedes entender: Buda es Kṛṣṇa. Y ahí está el punto “Entonces ¿por qué Kṛṣṇa apareció de ésta forma? ¿Cuál era Su propósito? ¿Cuál era el...?” Y Buda… Tal como nos es sabido, Kṛṣṇa es todo-atractivo. Es la concepción última de la belleza. Él se encuentra atractivo a Sí mismo al ver su reflejo en un espejo, en una columna enjoyada. Dvārakā-Kṛṣṇa ve un retrato de Kṛṣṇa en Vṛndāvan. Kṛṣṇa es el bhuvana-sundar, śrutvā guṇānbhuvana-sundara śṛṇvatāḿ te (SB, 10.52.37) El bello objeto último, el angan angana angananang bhushana, el ornamento de los ornamentos Él hace que los ornamentos se vean hermosos. Normalmente la gente se coloca ornamentos para verse hermoso. Kṛṣṇa, Él es eso.

Así es que, cuando podemos entender algo también, acerca de lo hermoso que Buddha ha de ser. Vemos algo en la representación de los mūrtis, pero imagina nada más: Kṛṣṇa, qué tan irresistiblemente hermoso es, encantador, y tal como el Kṛṣṇa clásico… un mentiroso. Mintiendo. Engañando. Engañoso por el bien de la verdad La realidad engañosa. Porque Él dice, “Ahiṁsā sarva bhūtāni”—“alto ahí”

“Pero en los Vedas...”

“Oh, olvida el Veda. No pienses acerca del Veda ok.... Olvida el Veda en éste momento.”

Por ello en una caminata matutina un hombre le estaba diciendo a Prabhupāda, Era un hombre que iba a las caminatas, y podemos aprender algo de ello, los devotos querían estrangularlo, y Prabhupāda lo encontraba sorprendente. Cuando dábamos la vuelta a la esquina algunas veces... ya sabes… Los devotos se ponían... de verdad querían atraparlo, porque decía cierta clase de cosas que podrías encontrar ofensivas. Pero Prabhupāda halló en él un buen compañero para debatir, la clase de cosas que él podía decir. Y hacía enojar a Prabhupāda, pero Prabhupāda salía al paso y predicaba de una manera grata. En una ocasión, éste hombre dijo: “Oh, tal y cual ha escrito un libro maravilloso, acerca de Kṛṣṇa en cada página.” Y...

“¿Oh?”

Y agregaba “Y no sólo eso,” decía “se ha expresado tan bellamente ahí que uno nunca debe matar un animal aún cuando es pasatiempo en los Vedas. Muy hermoso.”

Prabhupāda decía: “Eso es ateísmo. El declinar la autoridad del Veda, eso es ateísmo.”

El no aceptar… Ahora Prabhupāda defendía el comer carne de acuerdo al Veda, el cual Buda uso para engañarlos, igual que Kṛṣṇa durante el Indra-yajña, “Olviden eso y sólo síganme.”

Así que sólo necesito decir, Si lo abrazamos a Él, como ejemplo, de Kṛṣṇa apareciendo de éste modo, será más encantador para nosotros si entendemos que Rāmachandra es Kṛṣṇa, limitado por rājā-nītiḥ. eso será más cautivador para nosotros. Si pensamos que ellos están desconectados, eso no sólo no será de ayuda sera āpa-siddhāntic, incorrecto. Pero no habremos ir por la otra ruta, en donde ya sabes, “Dios esta en todas partes, Swami Ji.” Ya saben, así no. “Rāma, Kṛṣṇa, Kāli, Durga: todos son lo mismo.” No hacer un kichiri (N/t una mescolanza ‘potaje’), o peor, tal como Gurudev dice en ocasiones, ‘lafra’. Porque el Kichiri tiene dos ingredientes en realidad Lafra: muchos

Esta bien, pero... advaya-jñān Regresamos al... El Bhāgavatam dice hay una sola cosa por conocer: ¿Cómo es éste Kṛṣṇa? Todo lo que veo en algún nivel es Kṛṣṇa, viene de Kṛṣṇa … Es Kṛṣṇa de manera directa o indirecta.

Translated by Tapananandini Devi Dasi

 

 

_Chinese:

[Buddha is Krishna]

《薄伽瓦谭》在开篇处说

“Advaya-jñān（非二元性的绝对知识）”，可以解释为

“需要知晓一件事情”

佛陀是奎师那

Guru Mahārāj经常说

“《奥义书》里讲，要去了解一件事情。”

我们必须仔细思考这句话

这句话有不同的角度来理解

我现在建议的角度是

我们明白

如果奎师那被确认是

需要认知的那一件事情

那么无论你看到什么

我也经常说

无论你看到了什么，看似

相关或者无关的，

都能跟奎师那联系起来

Itarataś caartheṣu (SB, 1.1.1)

《薄伽瓦谭》里有四句简明扼要的诗节

直接或间接地

万事肯定都是与奎师那联系起来

就像在中国，我们认识到

如果看待佛陀时

与奎师那关联，那更有帮助-

他是奎师那的一个化身

我们无须为此道歉

我们通常不会认为他是奎师那

但会更有意思，如果你明白

佛陀是奎师那

然后就会出现

“那奎师那为什么以这个形象出现？

目的是什么？”

等等问题...

佛陀

我们知道，奎师那全然吸引着一切

他是最终极的美

当看到镜中的自己

他都会发现自己很迷人

那镶嵌宝石的柱子上的镜子

德瓦尔卡的奎师那看到温达文奎师那的一张照片

奎师那是bhuvana-sundar（世上最美的）

śrutvā guṇān bhuvana-sundara śṛṇvatāḿ te (SB, 10.52.37)

最终极的美

aṇgam aṇganaḥ aṇganānām bhūṣaṇa,

饰品的装饰

他让装饰品变的好看

一般人们穿戴饰品来更好看

奎师那，就是那样

然后，我们也能明白一些东西

那佛陀会是多么美啊

我们能窥见一斑

在那些神像的画作中，但想象一下

奎师那，他的美令人多么无法抗拒

多么迷人，于此同时，就像典型的奎师那

他是个骗子

说谎，欺骗

为了真理而撒谎

去扭曲本真

因为他说，

“Ahiṁsā sarvabhūtāni”—“住手”

“但是韦达经里...”

“哦，别管韦达经了。

不要认为韦达是正确的

现在忘了韦达所说的。”

所以一次清晨散步时

有个人告诉帕布帕德

这个人想一起去散步

我们从中认识到一些

奉爱者们想掐死他

帕布帕德发现他很可乐

比如到拐角拐弯的时候，

有时候

奉爱者们真的想抓住他

因为他会说一些

你认为冒犯的话

但是帕布帕德觉得他是个很好的辩论对象

他是会这么说

他会烦扰帕布帕德

但结果，帕布帕德会向他传道

以巧妙的方式

有一次，那个人说

“噢，书里写的太棒了，这么多事迹”

“每一页都是关于奎师那的。”

“嗯？”

“他接着说“不仅如此，”

“书里表述的这么美好

你绝不能杀生

即使韦达经里有指令这么做。

多美好。”

帕布帕德说：“那是无神论，

如果批判韦达的权威

那就是无神主义。”

不接受...

现在帕布帕德开始为吃肉辩护

根据韦达经典

而当时佛陀必须要欺瞒大众

就像奎师那在Indra-yajña(天帝的供奉仪式)上说

“别管那些，听我的。”

我要说的是

如果我们接受他，这个例子

奎师那以这种方式显现

对我们来说更有魅力

如果我们明白Rāmachandra是奎师那

只不过被皇室的身份束缚了

那在我们看来，他更迷人了

如果认为他们之间是断连的

这不仅没有帮助

更是偏离的，错误的

但也不要走到另一个极端

说”神无处不在，大师“

不是那样

Rāma, Kṛṣṇa, Kāli, Durga（不同的神）：全都一样

不像kichiri(食物名)，或者更糟

Gurudev有时候会说

lafra(食物名)

因为Kichiri原材料就两种，真得

Lafra则有很多种

但是...advaya-jñān(非二元性的绝对知识)

回到...《薄伽瓦谭》说的

只有一件事情需要被了解：

这件事怎么会是奎师那呢？

我看到的所有一切，在不同程度上

都是奎师那，或者是来自奎师那的

直接地是奎师那，或间接地奎师那

Translated by Sulakshana Devi Dasi

 

  

_Russian:

В начале «Бха̄гаватам» [1.2.11] сказано: «Адвайа-джн̃а̄на», что, как известно, означает: «то единственное, что следует знать».

[Будда — это Кришна]

Гуру Маха̄ра̄дж всегда говорил: «Упанишады утверждают: есть только одно, что следует знать». Это положение требует глубокого осмысления, его можно рассматривать с разных точек зрения. Что я хочу сказать — мы понимаем: если Кр̣ш̣н̣а утверждается тем единственным, о Ком следует знать, тогда всё, что мы видим, как я всегда говорю: «Всё, что мы видим, и что, казалось бы, имеет или не имеет к Нему отношение, должно быть связано с Ним». Итараташ́ ча артхеш̣у [ШБ, 1.1.1], об этом сказано в четырех ключевых ш́локах «Бха̄гаватам»: «Прямо или косвенно, все должно быть связано с Кр̣ш̣н̣ой».

Поэтому, как мы видим это в Китае, лучше воспринимать Будду в связи с Кр̣ш̣н̣ой. Он аватар Кр̣ш̣н̣ы, и в этом нет ничего оскорбительного. Обычно мы не отождествляем Его с Кр̣ш̣н̣ой, но все же гораздо интереснее, когда вы понимаете: Будда — это Кр̣ш̣н̣а. «Почему Кр̣ш̣н̣а явился в таком образе? С какой целью? Что было?..» И Будда… Как мы знаем, Кр̣ш̣н̣а всепривлекающий, Он высшее проявление красоты. Его влечет к Самому Себе при виде собственного отражения в зеркале, в украшенной драгоценностями колонне, когда Два̄рака̄-Кр̣ш̣н̣а смотрит на изображение Вр̣нда̄вана-Кр̣ш̣н̣ы. Кр̣ш̣н̣а — бхувана-сундар: ш́рутва̄ гун̣а̄н бхувана-сундара ш́р̣н̣вата̄м̇ те [ШБ, 10.52.37], Наипрекраснейший, ан̣гам ан̣ганах̣ ан̣гана̄на̄м бхӯш̣ан̣а, украшение украшений. На Нем украшения выглядят еще красивее. Обычно люди надевают украшения, чтобы выглядеть красивее самим. Но у Кр̣ш̣н̣ы иначе.

Отсюда можно понять также и то, как должно быть прекрасен Будда. Некоторое представление нам дает лицезрение мӯрти, но просто представьте себе Кр̣ш̣н̣у, как Он неотразим и привлекателен и как Он обманчив, как бывает обманчив только Кр̣ш̣н̣а. Нечестен. Лукав. Лжив во имя правды. Криволинейный мир. Потому что Он говорит: «Ахимса̄ сарва бхӯта̄ни» — «Перестаньте делать это».

«Но в Ведах...»

«О, забудьте о Ведах. Не думайте о них… Забудьте о Ведах… на время».

Вот почему однажды на утренней прогулке, когда один человек сказал Прабхупа̄де… Был там один человек, который ходил на прогулки, — этот случай довольно поучителен, — преданные старались оттиснуть его в сторону, но Прабхупа̄да находил его забавным. Например, когда мы заворачивали за угол, то иногда... знаете… преданные пытались... они хотели его оттеснить, потому что в его речах слышались оскорбления. Однако Прабхупа̄да расценил его аргументы как хороший повод для дискуссии. Тот пытался переспорить Прабхупа̄ду, но Прабхупа̄да был непревзойденным проповедником. Однажды этот человек говорит: «В одной замечательной книге написано о Кр̣ш̣н̣е то-то и то-то, на каждой странице».

«О...»

Тот добавил: «И, кроме того, там еще так хорошо сказано, что никогда нельзя убивать животных, даже если это предписано Ведами. Прекрасные слова».

Прабхупада ответил: «Это атеизм. Принижать авторитет Вед — это атеизм. Не принимать того, что...»

Теперь Прабхупа̄да защищал мясоедение, оправданное Ведами, из-за которого Будде пришлось пойти на обман, как Кр̣ш̣н̣е в индра-йаджн̃е: «Забудьте это и следуйте за Мной».

Я лишь хочу сказать, что если мы будем видеть Его — это один из примеров — как Кр̣ш̣н̣у, пришедшего в таком образе, то наши симпатии к Нему только возрастут. Когда мы понимаем, что Ра̄мачандра — это Кр̣ш̣н̣а, связанный ра̄джа̄-нӣтих̣, нравственным долгом царя, то Его образ становится еще привлекательнее. Но если мы воспринимаем Их вне связи друг с другом, это не только мешает нашему пониманию, но и является а̄па-сиддха̄нтой, ошибкой. Однако не нужно впадать в другую крайность, когда заявляют: «Бог повсюду, Свамиджи». Нет, далеко не так. «Ра̄ма, Кр̣ш̣н̣а, Ка̄ли, Дурга — это все одно и то же». Это не кичри, или того хуже, как говорил Гурудев: «Лафра». Потому что в кичри два компонента, а в лафре — множество.

Поэтому только... адвайа-джн̃а̄на. Вернемся к тому, что сказано в «Бха̄гаватам»: «Есть только одно, что следует знать: каков этот Кр̣ш̣н̣а?» Все, что я вижу, в какой-то степени Кр̣ш̣н̣а, имеет своим источником Кр̣ш̣н̣у… прямо или косвенно, это всегда Кр̣ш̣н̣а.

Translated by Lavanga Lata Devi Dasi
Edited by Enakshi Devi Dasi, Svarnangi Devi Dasi, Ragalekha Devi Dasi

Переводчик: Лаванга Лата Деви Даси
Редакторы: Энакши Деви Даси, Сварнанги Деви Даси, Рагалекха Деви Даси

 

 

_{Українська:}

На початку «Бха̄гаватам» говориться: адвайа-джн̃а̄на, що, як відомо, означає «те, що треба знати».

[Будда — це Крішна]

Гуру Махарадж завжди повторював: «Упанішади говорять, що існує єдина річ, яку треба знати». Над цим треба глибоко замислитись. Є багато різних точок зору, але я пропоную наступне. Ми розуміємо: якщо Кр̣ш̣н̣а стверджується тим єдиним, про Кого слід знати, тоді все, що ми бачимо, — як я завжди кажу: «Все те навколо, що на нашу думку пов’язано чи не пов’язано із Кр̣ш̣н̣ою, все це має буди пов’язано із Ним». Ітараташ́ ча артхеш̣у [ШБ, 1.1.1], а також чотири ключові ш́локи «Бха̄гаватам»; посередньо чи безпосередньо, все має бути пов’язано із Кр̣ш̣н̣ою.

Тож, як ми бачимо в Китаї, краще сприймати Будду у зв’язку із Кр̣ш̣н̣ою. Він — аватар Кр̣ш̣н̣и, і нам не треба вибачатись за це. Зазвичай ми не розглядаємо Його як Кр̣ш̣н̣у, але значно цікавіше, коли ви усвідомлюєте: Будда — це Кр̣ш̣н̣а. Ви можете замислитись: «Чому Кр̣ш̣н̣а з’явився в такому образі? Яка була Його мета?» Ми знаємо Кр̣ш̣н̣у як того, хто приваблює усіх, Він втілює собою найвищу концепцію краси. Він приваблює Самого Себе, дивлячись на Своє відображення у дзеркалі, у колонні, прикрашеній дорогоцінним камінням. Два̄рака̄-Кр̣ш̣н̣а роздивляє зображення Вр̣нда̄вана-Кр̣ш̣н̣и. Кр̣ш̣н̣а — бхувана-сундар: ш́рутва̄ гун̣а̄н бхувана-сундара ш́р̣н̣вата̄м̇ те [ШБ, 10.52.37], Найчарівніший, ан̣гам ан̣ганах̣ ан̣гана̄на̄м бхӯш̣ан̣а, прикраса прикрас. На ньому прикраси виглядають ще красивіше. Зазвичай люди вдягають прикраси, щоб виглядати красиво, але не Кр̣ш̣н̣а.

Звідси можна збагнути і те, наскільки чарівним є Будда. Деяке уявлення нам дає споглядання мӯрті, але просто уявіть Кр̣ш̣н̣у, Його нездоланну красу, чарівність, Його оманливість. Шахрай. Як Він вводить в оману заради істини. Криволінійна реальність. Тому, що Він каже: ахімса̄ сарва бхӯта̄ні — «Припиніть це».

— Але у Ведах...

— О, залиште Веди. Не думайте про Веди, забудьте про них зараз.

Ось чому одного разу під час ранкової прогулянки один чоловік сказав Прабхупаді... Був один чоловік, котрий ходив на прогулянки, — та ми можемо дещо засвоїти з цього, — віддані намагалися відтиснути його, але Прабхупада знаходив його забавним. Наприклад іноді, коли ми завертали за кут, віддані намагалися затримати його, тому що він міг казати речі, які здавалися образливими. Але Прабхупада вбачав у ньому хорошого спаринг партнера; той намагався засмутити Прабхупаду, але Прабхупада завжди давав відповідь, він проповідував у чудовий спосіб. Так от одного разу цей чоловік сказав:

— Ось таке і таке говориться про Кр̣ш̣н̣у в одній чудовій книзі, на кожній сторінці.

— О?

— І не лише це. Там також чудово йдеться про те, що не слід вбивати тварин, навіть якщо це рекомендується Ведами. Дуже чудово, — казав він.

Прабхупада відповів: «Це атеїзм. Знецінювати авторитет Вед — це атеїзм». Не сприймати це... Тепер Прабхупад відстоював м’ясоїдство відповідно до Вед, через яке Будда мав піти на обман, подібно до Кр̣ш̣н̣и у індра-йаджн̃і: «Залиште це та слідуйте Мені».

Я лише хочу сказати, якщо ми будемо розглядати Його, — це один з прикладів, як Кр̣ш̣н̣у, що з’явився у такому образі, тоді це стає більш чарівним. Якщо ми розуміємо, що Ра̄мачандра — це Кр̣ш̣н̣а, обійманий ра̄джа̄-нīтіх̣, моральним обов’язком царя, то це постає ще більш чарівним для нас. Але якщо ми сприймаємо Їх окремо, це не лише заважає нашому розумінню, це а̄па-сіддха̄нта, це помилково. Однак не слід вдаватися у протилежне, заявляючи: «Бог усюди, Сваміджи». Все зовсім не так. «Ра̄ма, Кр̣ш̣н̣а, Ка̄лі, Дурга — це одне й те саме». Це не кічрі, або навіть гірше, як іноді казав Гурудев: «Лафра». Тому, що насправді в кічрі два інгредієнти, а в лафрі — багато.

Цьому, лише адвайа-джн̃а̄на. Повертаючись до «Бха̄гаватам», який каже, що існує лише єдина річ, яку слід знати — який Він цей Кр̣ш̣н̣а? Все, що я бачу, якоюсь мірою Кр̣ш̣н̣а, все це виходить із Кр̣ш̣н̣и, посередньо чи безпосередньо, це все Кр̣ш̣н̣а.

Перекладач: Крiшна Чайтан’я Дас
Редактор: Аннапурна Деві Дасі

 

 

_Italian:

Il Bhāgavatam dice all’inizio: «Advaya-jñān», che possiamo dire significhi ‘una cosa da conoscere’.

[Buddha è Kṛṣṇa]

Guru Mahārāj dice sempre: «Le Upaniṣad dicono che c’è una cosa che deve essere conosciuta». Ci dobbiamo pensare attentamente. Ci sono diversi modi in cui possiamo considerarlo, allora quello che suggerisco adesso è che capiamo, se si pone Kṛṣṇa come la cosa che deve essere conosciuta, allora qualsiasi cosa tu veda, come ho sempre detto, qualsiasi cosa tu veda che sembri collegata o meno, deve essere connessa a Kṛṣṇa. Itarataś cha artheṣu (SB: 1.1.1), e i quattro śloka essenziali nel Bhāgavatam; direttamente e indirettamente, ogni cosa deve essere collegata a Kṛṣṇa.

Allora, come apprendiamo in Cina, è più utile concepire Buddha in relazione a Kṛṣṇa. Egli è un avatar di Kṛṣṇa, non ci dobbiamo scusare per questo. Normalmente noi non pensiamo a Lui come Kṛṣṇa, ma è più interessante se capite, Buddha è Kṛṣṇa. E poi se pensate, allora perchè Kṛṣṇa è apparso così? Qual era il il Suo scopo? Qual era il... e Buddha... Come sappiamo, Kṛṣṇa attrae tutto, Egli è la suprema concezione del bello. Egli si trova attratto da sè stesso nel vedere il Suo riflesso in uno specchio, in una colonna decorata con gioielli. Dvārakā Kṛṣṇa vedendo un’immagine di Vṛndāvan Kṛṣṇa. Kṛṣṇa è il bhuvana-sundar, śrutvā guṇān bhuvana-sundara śṛṇvatāḿ te (SB: 10.52.37), la suprema cosa bella. Il aṇgam aṇganaḥ aṇganānām bhūṣaṇa, l’ornamento dell’ornamento. Egli fa che gli ornamenti appaiano belli. Di solito la gente indossa ornamenti per apparire bella; Kṛṣṇa, Egli è quello.

Allora anche noi possiamo capire qualcosa, che, quanto sia bello Buddha. Noi vediamo qualcosa nelle rappresentazioni delle mūrti, ma provate a immaginare Kṛṣṇa, quanto irresistibilmente bello Egli sia, affascinante, e, come il classico Kṛṣṇa, bugiardo. Mente. Inganna. Inganna nell’interesse della verità. La tortuosa realtà. Siccome egli dice: «Ahiṁsā sarva bhūtāni»—«smettila».

«Ma nei Veda...»

«Oh, dimentica i Veda. Non pensare ai veda... Dimentica i Veda per adesso».

E’ per questo che una volta nella passeggiata mattutina una uomo diceva, raccontava a Prabhupād… C’era quest’uomo che andava alle passeggiate—e noi possiamo imparare qualcosa da quest—i devoti volevano strangolarlo, e Prabhupād lo trovava divertente. Come quando ci nascondiamo dietro l’angolo, a volte, sapete... i devoti volevano davvero acchiapparlo perchè diceva cose che potevano essere offensive. Ma Prabhupād lo trovava un buon avversario, il tipo di cose che diceva, e faceva agitare Prabhupād ma Prabhupād sapeva uscirne e predicare nel modo giusto. Allora una volta, quel tizio stava dicendo: «Oh, tal dei tali ha scritto un libro meraviglioso, su Kṛṣṇa, ogni pagina».

«Oh?»

E disse: «E non solo quello», disse: «Ha espresso meravigliosamente che nessuno dovrebbe mai uccidere un animale, anche se è imposto nei Veda. Meravigliosamente».

Prabhupād disse: «Questo è ateismo. Criticare l’autorità dei Veda, questo è ateismo».

Non accettare che... Ora Prabhupād sta difendendo il consumo di carne regolato nei Veda, che Buddha ha dovuto raggirarli, come Kṛṣṇa all’ Indra-yajña; «Dimenticatevelo e seguite me».

Allora, voglio solo dire, se noi lo accettiamo come—per esempio—come Kṛṣṇa che appare in quel modo, sarà più affascinante per noi. Se noi capiamo che Rāmachandra è Kṛṣṇa limitato dal rājā-nītiḥ, ciò sarà più affascinante per noi. Se pensiamo che non siano collegati, ciò non solo non sarà di aiuto, è āpa-siddhāntic, non è corretto. Ma senza andare nell’altra direzione, dove, sapete, «Dio è ovunque, Swamiji». sapete, non così. «Rāma, Kṛṣṇa, Kāli, Durga: è tutto uguale». Non il kichiri, o peggio, come Gurudev diceva a volte: «lafra». Perchè il kichiri è di due ingredienti in realtà; lafra, tanti.

Allora, ma... advaya jñān, torniamo a... il Bhāgavatam dice che c’è una sola cosa che deve essere conosciuta. Quanto questo è Kṛṣṇa? Ogni cosa che vedo è a qualche livello Kṛṣṇa, venuto da Kṛṣṇa... E’ sia direttamente o indirettamente Kṛṣṇa.